Перша згадка про Україну – це важлива історична подія, яка допомагає зрозуміти витоки нашої державності. Саме цей момент закладає фундамент для формування національної свідомості українського народу. Незважаючи на те, що територія сучасної України існувала тисячоліттями, термін “Україна” з’явився в історичних джерелах у певний час і за певних обставин.
Що означає назва “Україна”
Назва “Україна” походить від старослов’янського слова, яке можна тлумачити як “окраїна” або “край”. Спочатку цей термін використовувався для позначення прикордонних територій Київської Русі. Однак з часом значення цього слова змінилося. Воно стало позначати не просто край держави, а землю, яка є серцем народної культури та сили.
Перша згадка про Україну в історичних джерелах
Найперша письмова згадка про Україну датується 1187 роком. Вона зустрічається в Іпатіївському літописі, де йдеться про смерть переяславського князя Володимира Глібовича. У цьому ж літописі вживається фраза “о Украйні”, що є першим відомим вживанням слова “Україна” у такому контексті.
Значення літопису Іпатія
Іпатіївський літопис є однією з головних пам’яток давньоруської літератури. Цей документ має величезне значення для української історії, адже він фіксує не лише події, але й використання назв та термінів, які допомагають ідентифікувати географічні та культурні межі. Саме тому перша згадка про Україну в цьому літописі є такою важливою.
Чи була “Україна” до 1187 року?
Деякі історики стверджують, що слово “Україна” могло існувати і до 1187 року, але не збереглося в писемних джерелах. Археологічні свідчення, мовні аналізи та народні пісні свідчать про те, що назва “Україна” могла бути вживаною в усному мовленні значно раніше.
Чому саме 1187 рік вважається офіційним?
1187 рік вважається офіційною датою першої згадки через наявність чіткої фіксації у письмовому джерелі. Історія, яка базується на документально підтверджених фактах, має більшу вагу, ніж припущення. Тому саме ця дата прийнята більшістю істориків.
Як змінювалося поняття “Україна” у наступні століття
У XIV–XV століттях слово “Україна” почало активно використовуватись для позначення територій, що перебували під контролем Великого князівства Литовського, а згодом – Речі Посполитої. Водночас українські землі почали асоціюватися із запорізьким козацтвом, яке стало символом свободи та боротьби.
“Україна” в козацьку добу
У XVI–XVII століттях поняття “Україна” почало набувати політичного змісту. Воно вже не було просто географічним терміном, а ставало символом національного опору. Саме козаки, а згодом і гетьмани, почали називати свою державу Україною, підкреслюючи її унікальність.
Вплив російської імперії на назву
Протягом XVIII–XIX століття російська влада намагалася витіснити поняття “Україна”, просуваючи натомість термін “Малоросія”. Однак у народі слово “Україна” продовжувало жити. Завдяки літературі, музиці та історичній пам’яті українці зберегли свою ідентичність.
Відродження “України” у ХХ столітті
Після розпаду Російської імперії у 1917 році Україна вперше отримала шанс на незалежність. Хоча ця спроба була невдалою, вона заклала фундамент для майбутніх державних утворень. Після Другої світової війни, вже в складі СРСР, Україна стала однією з засновниць ООН, а в 1991 році – повністю незалежною.
Україна сьогодні: продовження історії
Сьогодні Україна – незалежна держава з багатовіковою історією. Перша згадка про Україну у 1187 році – це лише початок нашої тривалої подорожі. Зараз ми творимо нову історію, яка спирається на знання минулого.
Чому важливо пам’ятати про першу згадку про Україну
Пам’ять про першу згадку про Україну допомагає нам усвідомити власну ідентичність. Вона показує, що наша держава має глибоке історичне коріння. Це знання важливе не лише для науковців, але й для кожного громадянина, який пишається своєю країною.
Як шкільна програма висвітлює першу згадку про Україну
В українських школах перша згадка про Україну вивчається на уроках історії у 5–6 класах. Цей матеріал супроводжується картами, ілюстраціями та аналізом джерел. Такий підхід допомагає дітям краще зрозуміти витоки власної культури.
Які ще джерела підтверджують згадку про Україну
Окрім Іпатіївського літопису, існують і інші літописні збірки, де вживається подібна термінологія. Деякі з них — це Лаврентіївський літопис і Густинський літопис. Хоча вони пізніше переписані, вони також вказують на стародавнє використання терміну “Україна”.
Чому питання назви є політично важливим
Назва країни – це не просто слово. Це символ, який об’єднує людей. Тому термін “Україна” відіграє ключову роль у формуванні патріотизму та національного духу. Це ще одна причина, чому перша згадка про Україну має таке велике значення.
Як “перша згадка про Україну” впливає на сучасну історичну політику
В умовах гібридної війни, коли ведеться боротьба не тільки за території, а й за історію, посилання на першу згадку про Україну стає важливим аргументом. Воно дозволяє відстоювати наше право на незалежність на міжнародній арені.
Чи існують альтернативні версії походження назви
Так, існують різні гіпотези щодо походження слова “Україна”. Деякі дослідники вважають, що воно могло мати значення “земля, відділена” або “власна територія”. Однак більшість істориків погоджуються, що значення змінювалося з часом і набуло сучасного змісту саме в козацьку епоху.
Висновок: Перша згадка про Україну – основа національної пам’яті
Знати, коли і де з’явилася перша згадка про Україну – це означає розуміти, ким ми є і звідки прийшли. Вивчення цих фактів допомагає кожному з нас сформувати глибше усвідомлення своєї історії, культури та місця у світі.
Читати далі: Найсильніша молитва-оберіг – духовний щит для душі і тіла
FAQ: Часті запитання про першу згадку про Україну
Перша письмова згадка датується 1187 роком у Іпатіївському літописі.
Першопочатково – “окраїна”, але з часом – “рідна земля” або “вітчизна”.
Бо це перший задокументований випадок вживання цього слова в письмовому джерелі.
У бібліотеках Росії, але копії та переклади доступні в Україні.
Існують гіпотези, що слово вживалося раніше, але доказів у письмовій формі немає.
